В історії українського живопису відомо чимало обдарованих, талановитих і навіть геніальних художниць, творчі
і людські долі яких склалися по-різному.. Надії Олександрівні Сиротенко посміхнулася доля — їй пощастило з’явитися на світ, рости и виховуватися
в родині видатного живописця, музейного класика Олександра Сиротенка (1897–1975). З раннього дитинства вона до-
лучилася до таїнства створення картини, а «святая святих» — майстерня батька іноді служила помешканням для всієї
родини. Навчання в Київський художній школі, заняття під керівництвом батька визначили подальше життя. Дочка
художника вже мріяла про майбутнє художниці. Велика Вітчизняна війна віддалила здійснення мрії. Повернувшись
з партизанського загону лише в 1944 році, Надія вступила до Київського художнього інституту, в якому в той час
викладала плеяда блискучих педагогів. Серед них були О. І. Сиротенко, О. О. Шовкуненко, К. Д. Трохименко, вони
стали на роки навчання наставниками молодої художниці. Від своїх вчителів вона успадкувала невичерпну любов
до природи, уважне і сумлінне ставлення до роботи, високу культуру творчості.
